Що необхідно для якісної лабдіагностики – думка директора медлабораторії ДІЛА

На правах реклами

Думками щодо цього питання у рамках розвитку лабораторної діагностики в Україні поділився генеральний директор медичної лабораторії ДІЛА Олексій Бабич.

Дуже часто можна почути або прочитати про некомпетентність лікаря чи медичної лабораторії: "один поставив неточний діагноз, а інші видали недостовірний результат лабораторного дослідження". На жаль, ми звикли завжди шукати винного. Лікар та лабораторія – це звісно завжди очевидні учасники процесу, але далеко не вони одні відповідальні за все, що відбувається у  рамках лабораторної діагностики.

Важливо усвідомити, що кожен з учасників процесу лікування та діагностики несе рівнозначну відповідальність. І у цьому питанні важливо чітко розуміти, що відповідальність у рамках своєї зони впливає на подальшу роботу кожного з учасників цього процесу.

Наприклад, держава відповідає за рівень  освіти майбутніх фахівців – лікарів, а саме формує список їхніх знань та навичок, складає кваліфікаційні вимоги, за якими студенти складають тести та екзамени в освітніх закладах та у результаті отримують диплом. Держава також контролює роботу медичних лабораторій відповідно до стандартів якості.

Медична лабораторія у цій взаємодії має дотримуватися усіх стандартів роботи згідно ISO: 15189, надавати консультаційну підтримку лікарів, допомагати пацієнтам максимально правильно пройти необхідне дослідження.

У цьому процесі у лікаря надважливе завдання – призначати правильний діагностичний алгоритм і порекомендувати лабораторію з найбільш достовірним методом дослідження. Він повинен ознайомити пацієнта з правилами підготовки. Якщо є сумніви у правильності вибраної діагностики, то він має мати змогу проконсультуватися у відповідній клінічній службі лабораторії. І найголовніше – лікар повинен безперервно розвивати свої компетенції.

У свою чергу, пацієнт має привчити себе свідомо підходити до вибору лабораторії, адже від цього залежить точність та достовірність результату дослідження. Він повинен чітко дотримуватися правил підготовки до дослідження та самостійно підвищувати свій рівень медичної обізнаності.

Саме так має виглядати схема успішної взаємодії під час лікування та діагностики. Втім, на практиці – все трохи інакше.

До прикладу, якість лабораторної діагностики залежить від кожного учаснику процесу на трьох етапах дослідження: преаналітичного, аналітичного та постаналітичного етапів.

Згідно зі світовими даними, 80% помилок найчастіше відбувається на преаналітичному етапі, 15% – на аналітичному і 5% – на постаналітичному. В Україні ситуація дещо інакша: 10% помилок відбувається на преаналітичному етапі, 70% – на аналітичному і 20% – на постаналітичному.

Аби уникнути помилок, потрібна тісна взаємодія усіх учасників процесу. Тобто, лікар має сумлінно відпрацьовувати свої уміння і навички, аби відповідати кваліфікаційним вимогам, які формує держава. Ба більше, вважаю за необхідне ввести курс лабораторної діагностики, а саме предмет клінічної патології, що дасть розуміння, які дослідження призначати при вивченні якихось нозологій. І звичайно лікар повинен постійно удосконалювати свої знання в методах лабораторної діагностики, відвідуючи відповідні заходи або консультуючись у клінічних службах лабораторій. Останні має забезпечити зі свого боку медична лабораторія, аби лікар мав змогу провести консультацію з клінічним патологом на випадок, якщо в нього недостатньо компетенції у питаннях лабораторної діагностики. А от пацієнт має свідомо підходити до вибору лабораторії, зважаючи на рекомендації оточення, та відповідально ставитися до підготовки до дослідження.

А от на етапі дослідження – аналітичному, велике значення має відповідність роботи медичної лабораторії стандартам якості, де свою компетентність лабораторія повинна обґрунтувати наявністю підготовленого персоналу, формалізованих і працюючих процесів, якістю обладнання та реагентики, а також вибором методу дослідження. Тобто необхідний жорсткий контроль якості, який на сьогодні, на жаль, дотримуються не усі лабораторії.

Наразі, згідно з даними НААУ (Національне агентство з акредитації України), тільки 23 лабораторії в Україні має акредитацію відповідно до ISO: 15189. З них 8 приватних лабораторій і 11 комунальних підприємств, все інше це інститути, лабораторні центри, громадські центри здоров'я. Тобто якість їхньої роботи контролюється на рівні держави.

Утім, на сьогодні немає регламентуючих документів, які б зобов'язували медичні лабораторії проходити акредитацію. Тому вибір лабораторії і якість аналітики у ній залишаються за лікарем та пацієнтом.

Теж саме стосується і постаналітичного етапу, на якому наразі дуже часто відсутній автоматизований процес виписки результату. Правильна та безпомилкова виписка може бути тільки тоді, коли лабораторно-інформаційна система безпосередньо передає інформацію і максимально виключений людський фактор.

Тож, вже сьогодні необхідно свідомо підходити до питання, що стосуються клінічної та лабораторної діагностики. Адже кожен з учасників процесу зацікавлений у кінцевому результаті, а кінцевий результат – це здоров'я людини.