Війна проти України. Чому в Росії були настільки жахливі 12 місяців – The Conversation

Армія диктатора Володимира Путіна має гарний вигляд тільки на парадах, повітряні сили РФ заслабкі, а кораблі бояться виходити в Чорне море. Мережеве видання The Conversation, яке долучає до аналізів та прогнозів провідних експертів у царині міжнародної безпеки та військової тактики, аналізує, чому Росія загрузла у війні в Україні та що буде далі. Автор статті — Френк Ледвідж, старший викладач військової стратегії та права в Університеті Портсмута, Велика Британія.

LIGA.net переклала і публікує статтю The Conversation без змін.

Читайте нас в Telegram: тільки важливі та перевірені новини

Коли рік тому крихка російська армія вдерлася в Україну, мало хто давав ЗСУ шанс на успішну оборону. Зрештою вони малоуспішно намагались боротися з проросійськими сепаратистами на сході цілих вісім років. В той час як російська армія демонстративно модернізовувалася та загартовувалася у Сирії.

Зосереджені на Росії аналітики, які довго вивчали її "гібридні" підходи до війни, не змогли правильно оцінити дві речі. Перша: армія — це не модні слова та блискуча форма. Друга: вмотивована нація, об’єднана і зі зброєю в руках, якою керують фахові люди – це грізний суперник. 

Російська армія мала гарний вигляд на параді. Але за блиском та мішурою вона була роз’їдена корупцією та неефективністю.

Солдати із сучасним обладнанням діяли під керівництвом генералів, які проігнорували плануванням та потрібну підготовку. Війська були погано навчені та не знали, що їм робити. 

Російським генералам треба було б з головою зануритися у розвідувальну підготовку перед наступом. Вони облишили це. Направду, треба сказати, що західні військові, які пізніше це активно коментували, припускалися точно таких самих помилок на Близькому Сході та в Афганістані. 

Поважні танкові бригади ЗС РФ зазнавали поразки під Черніговом від вдесятеро менших українських танкових підрозділів. І це лише одна з ганебних поразок славетної воєнної машини Москви.

Українське ППО було настільки ж добре організоване і підготовлене, наскільки сили ВПС РФ були слабкими з усіх боків. Досі система сил протиповітряної оборони залишається ефективною, а повітряний простір України – надійно захищеним. Територія над полем бою — нічия, там наважуються літати тільки безпілотники.

Навіть усередині Росії, на її найважливіших базах, через атаки українських безпілотників російські бомбардувальники не можуть почуватися у безпеці.

На морі Україні вдалося не тільки потопити флагман російського флоту, а і відбити острів Зміїний, який є життєво важливим у битві за західне Чорне море.

Чого ж чекати далі? Після відвоювання Херсона і проведення блискучої операції зі звільнення Харківщини, рубежі наступного етапу вже майорять. Зараз війна перетворилася на клон Першої світової — з глибокими траншеями та домінуванням артилерії.

Читайте також: Весна-літо будуть дуже складними, буде кампанія на досягнення нами результату

Росія використовує єдину свою перевагу: величезну кількість погано навчених мобілізованих та найманців. Як відомо, інколи і кількість може бути сама по собі якістю. Але в сучасній війні це твердження має свої обмеження. Це вірно лише в тому випадку, якщо особовий склад може бути захищений певною кількістю бронетехніки та систем захисту (крім глибоких окопів) на полі бою, насиченому артилерією.

Допомога Заходу була життєво важливою і буде критичною у двох основних аспектах. По-перше, Україні необхідно зміцнити свою повітряну та наземну оборону та переобладнати їх за якіснішими стандартами НАТО. Танки, ракети та високоточні гармати й ракетні системи, як-от надзвичайно ефективні HIMARS, дозволили Україні протистояти перевагам Росії в артилерії.

По-друге, оскільки Україна зазнала втрат, зокрема у своїх найдосвідченіших підрозділах, навчання ставатиме дедалі важливішим. Як зрозуміла вже Росія, обладнання малокорисне, якщо війська не були належним чином навчені ними користуватися. Особливо це стосується піхоти, танків, артилерії та авіації.

Україна, ймовірно, піде в контрнаступ навесні. Їй знадобиться вся можлива допомога, щоб відкинути російські сили до їхніх кордонів. Після низки перемог у 2022 році, українські війська мають витримати тиск ЗС РФ та продемонструвати Заходу, що вони здатні захистити свою країну.

Успіхи наступних місяців визначатимуть подальший розвиток війни, і тоді стане зрозуміло, чи реалістичним буде чекати перемоги цього року.

У цій війні Україна неодноразово доводила, що вміє дивувати всіх, від генералів до аналітиків. Цього року вона зробить це знову.

Читайте також: Інтерв'ю | Сталевий кордон. Історія Героя України Валерія Падителя: "Це було пекло"

Автор:  Френк Ледвідж, старший викладач військової стратегії та права в Університеті Портсмута, Велика Британія