Достукався до небес: Андрухович та Жадан про Боба Ділана

Цього року Нобелівський комітет вперше присудив премію в галузі літератури не фаховому, так би мовити, письменнику чи поету, а людині, відомій, швидше, тій категорії споживачів культури, яка більше слухає музику, ніж читає книжки. Це - американський поет-пісняр Боб Ділан, справді визначна постать в західній хіпі-культурі 50-60-х років, борець, як водиться, за громадянські права і проти війни у В’єтнамі, але в нашій країні відомий здебільшого за кавер-версією його хіта Knockin’ on Heaven’s Door у виконанні популярного у 90-х американського ж гурту Guns N’ Roses. І це не дивлячись на те, що Ділан - чи не найперша західна рок-зірка, яка виступила з концертом у СРСР в далекому 1985 році, і яку за впливом на розвиток сучасної музики порівнюють із Beatles. Окремим завзятим меломанам, крім того, було відомо, що його бабуся та дідусь по лінії батька емігрували свого часу до США з Одеси. Така низька загальна обізнаність українців із творчістю Боба Ділана, звісно, не означає, що він не заслуговує на цю нагороду, але редакції ЛІГА.net стало цікаво, чим керувався Нобелівський комітет у своєму рішенні, яке для багатьох, і не лише в нашій країні, стало досить несподіваним. Тож ми дізналися думку з цього приводу наших співвітчизників, які цікавляться літературою професійно, - відомих письменників Юрія Андруховича і Сергія Жадана.

Андрухович: "Я рідко буваю такий щасливий, як сьогодні, з приводу рішень Нобелівського комітету щодо присудження премії в галузі літератури. Несподіванкою для мене це не стало, бо я протягом кількох років чув про те, що Боб Ділан в короткому списку, і його шанси досить високі. Я дуже люблю цього митця, люблю як музиканта. Багато хто з нас трошки не розуміє його значення як поета і, мабуть, ця Нобелівська премія загострить нашу увагу на тому, що поруч із нами великий поет, який ще й примудряється публікувати свої твори переважно у формі пісенних текстів. Я думаю, що один лише цей рядок - "Постукай у небесні двері" - абсолютно точно змальовує творчий шлях цієї людини".

"Щодо "нової поетичної експресії", за яку був нагороджений премією Боб Ділан, то малася на увазі, мабуть, передусім пластичність його поетичного рядка. Тобто, виходячи з того, що це переважно пісенний текст, йому доводиться працювати зі структурно доволі консервативною англійською мовою. Я думаю, що йдеться про те, що він знову зробив її живою, такою, якою добре співати і яка при цьому не переходить в якусь попсовість, дешевизну, тобто в ній зберігається глибокий поетичний зміст".

На запитання, чи, на його думку, Боб Ділан є найбільш вартим з відомих кандидатів на премію (називалися імена Харукі Муракамі, Філіпа Рота, сирійського поета Адоніса), Андрухович відповів, що йому складно це оцінювати. "Можливо, хтось із них отримає премію протягом наступних років. Комітетові видніше. Вони, мабуть, враховували якісь моменти, пов’язані з усіма цими іменами. Але я хочу повторити, що Боб Ділан не впав і не з’явився нізвідки, бо не перший рік я чую, що він був серед найближчих кандидатів".

"Якщо брати дуже далекі аналогії з усім зрозумілої і відомої російської культури, то це Висоцький. За музичним стилем Висоцький - це не рок-н-рол, він ближчий до французьких шансоньє, але якщо його оцінювати як поета, то його внесок в російську поезію - це дещо аналогічне тому, що зробив Ділан в американській", - додав Андрухович.

Жадан: "Хто цікавився букмекерськими ставками останні років п’ять, бачив, що у цих ставках завжди високо котувався Боб Ділан, і, в принципі, було цілком очевидно, що рано чи пізно він отримає Нобелівську премію. У нас є доволі хибне уявлення і ставлення до Нобелівської премії як до премії, яку дають авторам багатотомників, натомість нобелівську премію часто вручають авторам, не дуже відомим широкому загалу (це можна сказати про Ділана як поета, скоріше), але які є дуже оригінальними і новаторськими. Ділан, якщо брати його статус в історії рок-музики, то він відомий, скоріше не як мелодист, композитор, а як автор текстів, окрім того він писав прозу, в нього є романи - от я, наприклад, в юності зачитувався його "Тарантулом", перекладеним російською мовою.

Я страшенно тішуся, що цю премію дали не якомусь маргінальному письменнику, про якого знають лише члени Нобелівського комітету, а людині, яку знають мільйони і на творчості якої виросло не одне покоління людей", - сказав Жадан.

На запитання про те, чи не хотів би він віддати цю премію комусь з інших озвучених претендентів, письменник відповів, що впевнений, що багато з тих, хто претендував цього року на премію, гідний неї, але він "дуже тішиться, що її отримав саме Боб Ділан".

При цьому ніхто з інших, досі живих і відомих своїми текстами музикантів, як от, наприклад, Леонард Коен чи Нік Кейв, на думку Жадана, не гідний цієї премії настільки, як Ділан. "Безперечно я би віддав премію Ділану. З огляду на тяглість історії. А от наступного року можна було б віддати Коену. Всі ці автори є справжніми поетами і великими текстовиками, це не якісь автори-пісняри, але мені здається, що в цій ситуації слід було почати саме з Ділана".

З приводу здобутку американця саме у літературній площині Жадан вважає формулювання Нобелівського комітету дуже влучним. На запитання, що, на його думку, мав на увазі комітет, коли казав про нові поетичні прийоми Ділана, він відповів так: "Слід згадати, якою була американська поезія, коли з’явився Ділан, і якою вона є сьогодні. Все таки Ділан з’явився в той самий час, коли з’явилося покоління бітників, і справді багато в чому саме його поетика, поетика всієї тієї хвилі рок-музики, яка пішла за ним, вона впливала не лише на рок-н-рол як такий, а впливала на поезію Америки в цілому. Справді, нам, можливо, це не зовсім очевидно, що виконавцю музики, людині, яка, скоріше, належить до світу шоу-бізнесу, дають нобелівську премію з літератури, але це цілком справедливо і заслужено, тому що, великою мірою, Ділан долучився до того, що світ є таким, яким він є сьогодні, а не таким, яким він був 30 років тому з усіма його позитивами і негативами".

Щодо згадки у цьому контексті бітників, які насправді з’явилися дещо раніше за Ділана і навряд чи надихалися його творчістю, швидше навпаки, Жадан зауважив, що слід би було спитати у Керуака чи Гінзберга (яких вже, на жаль, немає серед нас), чи на них вплинув Ділан, але він, на думку письменника, точно вплинув великою мірою на американську культуру в цілому.

***

Наприкінці слід зазначити, що деякі експерти, дослідники літературного процесу побачили у рішенні Стокгольмського комітету мотивацію, швидше, політичну, ніж зумовлену досягненнями лауреата у письменництві. На їхню думку, відзначення пацифіста і бунтаря Ділана - це така собі відповідь на пануючі останнім часом у міжнародній політиці мілітаристські настрої та зростаючу загрозу глобальної війни. Деякі навіть вважають це застереженням для американських виборців щодо голосування за Дональда Трампа. 

Подписывайтесь на аккаунт ЛІГА.net в Twitter и Facebook: в одной ленте - все, что стоит знать о политике, экономике, бизнесе и финансах.