Укроборонпром перешкоджає повноцінному співробітництву з НАТО

Нещодавно було оголошено про домовленість з американською стороною про підписання двох угод в оборонній сфері, що серед іншого сприятиме рішенню Білого дому про надання Україні летальної зброї.

Насправді, на заваді військово-технічному співробітництву України з США та любою іншою країною стоїть УкрОборонПром та його монополія на імпорт озброєння та техніки в Україну.

Ситуація з агресією Російської Федерації проти України та окупацією українських територій вимагає суттєвого удосконалення системи переозброєння Збройних Сил України. Передусім це стосується регулювання закупівель озброєнь і військової техніки (ОВТ) в рамках державного оборонного замовлення у частині спрощення процедур імпорту продукції оборонного призначення, яка не виробляється в Україні та критично необхідна для відсічи зазначеної агресії та зміцнення обороноздатності України.

На цей час склався вражаючий дисбаланс у розвитку вітчизняного оборонно-промислового комплексу (ОПК), пов'язаний із тим, що в Україні діють непрозорі, занадто утаємничені та орієнтовані переважно на державні підприємства, умови (про це писалось раніше).

Найбільш негативними наслідками цього є непривабливість українського ринку для іноземних компаній. За даними Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, 95% номенклатури ОВТ закуповуються в межах державного оборонного замовлення (ДОЗ) без конкурентних процедур.

Зокрема зазначається, що внаслідок триваючого військового конфлікту в українську оборонну промисловість за два роки повинні були влитися інвестиції на мільярди доларів США. Проте, всупереч з логікою, в Україні не було зроблено реальних кроків для формування нової системи військово-технічної політики держави. Українська система закупівель ОВТ має суттєві обмеження - внаслідок стриманості іноземних компаній щодо передачі технологій і продажу ОВТ Україні, та лише частковою готовністю українських органів влади до розгорнутого військово-технічного співробітництва з іноземними державами та імпорту ОВТ як частини ВТС. Отже, через згадані обмеження система закупівель базується на поставках у ЗСУ та інші військові формування лише того, що здатні виробити національні підприємства ОПК.

В той же час, проблемою вітчизняного ОПК є те, що він не здатен забезпечити більшу частину потреб військових формувань, причому в найважливішій номенклатурі ОВТ і послуг (у грошовому еквіваленті це, за оцінками Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння, не менше 60-70%), у зв’язку з тим, що Україна ніколи не виробляла й не виробляє бойових літаків, комплексів протиповітряної оборони, корабельного озброєння, бойових вертольотів тощо.

Таким чином, за даними експертів, Україна здатна забезпечити себе вітчизняними ОВТ лише приблизно на третину від потреб оборони. На практиці це означає, що українські військові формування отримуватимуть бронетехніку, деякі високоточні системи ураження, артилерійські системи, але немає ніяких шансів, що вони отримають нові бойові літаки або глибоко модернізовані системи протиповітряної оборони. Причина об’єктивна - Україна ніколи не виробляла такі озброєння.

З початку конфлікту на Сході України, більшість передач товарів військового призначення та подвійного використання в Україну здійснені у вигляді допомоги. Формально, процеси в Україні, правові основи та інститути не заважають країнам НАТО передавати (продавати, давати безкоштовно) більшість видів/типів озброєння та військової техніки, технологій для України, за винятком деяких високотехнологічних видів озброєння та обладнання.

При цьому, державний концерн УкрОборонПром має істотний вплив на імпорт оборонних товарів. Відповідно до вимог чинного законодавства (Законі України “Про державне оборонне замовлення” та “Про зовнішньоекономічну діяльність”) система закупівель ОВТ за імпортом суттєво обмежена тим, що державні замовники зобов’язані здійснювати її через спеціальних експортерів, що знаходяться у складі ДК УкрОборонПром. Внаслідок цього, по-перше, українські військові формування не отримують вкрай необхідні сучасні зразки ОВТ, а по-друге, західні оборонні компанії, що вивчають можливості роботи на українському ринку, дуже стримано ставляться до перспективи інвестицій через неприйнятні і невигідні форми співпраці.

Відповідно до звіту RAND Corp. “Security Sector Reform in Ukraine” ("Реформа безпекового сектору в Україні"), ДК УкрОборонПром завищує ціни на імпорт від 5 до 20% і вище. Створюючи таким чином труднощі для імпорту, ДК УкрОборонПром сподівається розвивати власну оборонну індустрію. У військовий час така стратегія перекриває доступ Україні до необхідного військового обладнання. Особи із конфліктом інтересів можуть впливати на процеси закупівель. Контракти обговорюються із військовими, що мають довгострокові відносини із представниками державних постачальників, таким чином утворюючи сприятливі умови для корупції", - вважають автори звіту.

Таке становище державного концерну проблематично, по крайній мірі, з двох причин:

1. Деякі потенційні постачальники мають правові рамки, які ускладнюють можливість укладання контрактів з ДК УкрОборонПром. У випадку Сполучених Штатів, наприклад, іноземні військові продажі (FMS) можуть бути юридично оформлені тільки з органом закупівель в рамках міністерства оборони приймаючої країни, а не з державним підприємством. У той час як прямі комерційні продажі товарів військового призначення з оборонних компаній США теоретично можливі, на практиці, американські фірми в короткостроковій перспективі, швидше за все, будуть розглядати питання про продаж зброї або військової техніки в Україні через FMS, враховуючи значні політичні та економічні ризики, а також враховуючи виконання суворих правил США при передачі високотехнологічного обладнання за кордон. Таким чином, в нинішніх умовах, більшість передач зброю та обладнання з США дуже обмежена та звужена більше до просто допомоги, а не продажу.
2. ДК УкрОборонПром має конфлікт інтересів. Його компанії виробляють зброю та техніку для українських військових. Отже, ДК УкрОборонПром має негативний стимул, щоб імпортувати товари, які можуть бути вироблені та надані її ж власними компаніями.

Отже, як забезпечити потреби української армії сучасним озброєнням та технікою (ОВТ), зекономити гроші українських платників податків та одночасно розвинути військово-технічне співробітництво з стратегічними союзниками?

Система закупівель ОВТ має бути удосконалена на законодавчому рівні шляхом надання прав державним замовникам на здійснення повного циклу закупівлі ОВТ за імпортом, без залучення спеціальних експортерів. За даними Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння, у разі закупівлі озброєння безпосередньо державними замовниками, вартість придбання ОВТ подешевшає приблизно на 40%.

Слід також звернути увагу на те, що розвиток зазначеного елементу системи закупівель ОВТ нерозривно пов'язаний з реалізацією такого способу залучення інвестицій в економіку України, як офсет (компенсаційні угоди). Серед іншого, варто мати на увазі, що певна кількість країн досить ефективно використовує офсетні (компенсаційні) угоди для реалізації суміжних завдань. До таких країн відносяться Королівство Саудівська Аравія, Туреччина, Польща, Індія тощо.

Фонд Вільна Україна розробив проект Закону України для надання права державним замовниками з ДержОборонЗамовлення укладати прямі контракти з іноземним постачальниками без участі посередників, в першу чергу підприємств ДК УкрОборонПром.

Прийняття зазначеного законопроекту створить сприятливі умови для суттєвого розширення ВТС як способу сформувати союзників з західних партнерів, а також сприятиме залучення іноземних інвестицій в Україну через налагодження ліцензійного виробництва сучасних ОВТ в Україні та укладення офсетних угод тощо.

Проект закону готовий до реєстрації у Парламенті, розгляду профільними комітетами та до громадського обговорення.