24.03.2006 10:45

Кому потрібні вибори 26 березня 2006 року, або Чи насправді громадяни України матимуть вибір? (аналітика)

Із завершенням агітації завершиться і демократія в Україні.

Наступні п’ять років не існує жодної можливості громадянину України здійснити своє конституційне право - бути представленим у законодавчій владі.

Наступні п’ять років влада в Україні належить не народу, а політикам та їх найяскравішим представникам - народним депутатам.

Хто потрібен громадянам України у владі: представник народу, чи надлюдина з повноваженнями Бога?

Все ближче в Україні завершення демократичної агітації за перші насправді демократичні вибори. Агітація насправді була настільки демократичною, наскільки це взагалі може уявити собі людина, яка має хоча б загальну уяву про демократію та її принципи.

Залишилося тільки, щоби Верховна Рада України п’ятого скликання призначала Верховну Раду України наступного скликання.

Проте, із завершенням агітації завершиться і демократія в Україні.

Розглянемо основну тезу, що дозволяє зробити саме такий висновок.

Насамперед, демократія (влада народу) - характеризується широкими правами та свободами громадян, їх захистом із боку Держави, і не допущенням обмеження, звуження змісту та обсягу цих прав і свобод.

Це є задекларовано у основному Законі країни - Конституції України.

ЩО було зроблено депутатами Верховної Ради України?

Прийнято ряд Законів та змін до них, в результаті чого відбувалося поступова, але спланована заздалегідь робота над тим, що би вся повнота влади в країні була сконцентрована в руках Верховної Ради України.

1. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про вибори народних депутатів України» 25.03.2004 № 1665-IV.

2. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» 06.04.2004 № 1667-IV.

3. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про внесення змін до Конституції України» 08.12.2004 № 2222-IV.

4. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про внесення змін до Закону України "Про вибори народних депутатів України» 07.07.2005 № 2777-IV.

5. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про внесення змін до Закону України "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів»21.12.2005 № 3253-IV.

Завдяки своїй активній діяльності по звуженню прав і свобод громадян України, на сьогоднішній день склалася наступна ситуація:

1. Громадяни України (якщо вони не є членами політичних партій чи блоків) не мають можливості бути представленими в законодавчій гілці влади.

Верховна Рада України не зважаючи на рішення Конституційного Суду України продовжила свою активну роботу по усуненню громадян України від можливості здійснювати свої конституційні права.

Замисліться, наступні п’ять років не існує жодної можливості громадянину України здійснити своє конституційне право - бути представленим у законодавчій владі, (порушення Статей 5, 22, 24,34,36,38,64).

Замість права вільно обирати - громадян поставили перед фактом: є список політичних партій і блоків, до складу яких входять як відомі так і малознайомі люди - з нього і вибирайте. Як альтернатива - голосувати «Проти всіх». Це і є вибір? Особиста думка людини, наприклад якщо вона хоче висловити свою власну позицію і проголосувати «за себе», чи якщо вона підтримує декілька політичних сил, не враховується, а її голос, згідно чинного законодавства вважається недійсним.

Визнається недійсною позиція живої людини, громадянина, якого має захищати Закон, натомість пригнічується його гідність.(порушення Статей 5, 24, 28, 64)

При внесенні численних змін до Законів про вибори, депутати вилучили право відкликання депутатів (єдина можливість контролю громадян за діяльністю законодавчої гілки влади), а у запалі боротьби за повноваження та повноту влади, повернути громадянам України таке право забули.

Наступні п’ять років, влада в Україні належить не народу, а політикам, та їх найяскравішим представникам - народним депутатам.

Виключні права належать депутатам Верховної Ради України, які після 26 березня 2006 року, не тільки призначають і звільняють представників законодавчої гілки влади (починаючи від суддів Верховного Суду України закінчуючи суддею Районного суду):

Верховна Рада України фактично узурпувала владу, грубо порушивши Статтю 5, та перевищивши свої повноваження згідно Статті 6 Конституції України.

Залишилося тільки, щоби Верховна Рада України п’ятого скликання призначала Верховну Раду України наступного скликання.

Тоді процес «демократизації», розпочатий два роки тому, буде остаточно завершено.

Але, як ми вже з’ясували, висновки Конституційного Суду України, не є вагомими для Верховної Ради України.

Громадян України хтось запитував на всеукраїнському референдумі, який конституційний устрій має бути в державі, та чи згодні вони наступні п’ять років терпіти свавілля депутатів?

Коли ці рішення були прийняті депутатам Верховної Ради України?

Протягом двох останніх років, при чому символічним є те, що рівно два роки Верховна Рада України наполегливо працювала над тим, щоби вся влада і країні була сконцентрована саме в її руках.

Початок прийняття першого із законів, який частково обмежував права громадян у частині виборчих прав, відбувся ще за попереднього Президента України, а закінчився вже за діяльності нині діючого, закінчився повною втратою громадян України права обирати та бути обраними, і контролювати дії влади.

Верховна Рада України за цей час зазнала тільки змін у своєму персональному складі, коли на зміну депутатам, які переходили до інших гілок влади, чи на державну службу, приходили нові.

Два роки депутати проявляли дивну єдність у відстороненні своїх громадян від влади в державі, а для того, щоб народ України не акцентував свою увагу на їх діях, було зроблено максимум для показу ворожнечі усередині самої влади.

Тоді, коли з майданів різного кольору, лунали переконання політиків, що вони є частиною народу, ці самі політики вже зробили перші кроки на шляху відсторонення громадян України у керуванні країною.

Говорячи українцям про втрату частини виборчих прав на виборах 2004 року, вони планомірно працювали над тим, щоби в 2006 році узагалі права обирати не залишилося.

Для чого депутатам Верховної Ради України необхідно було приймати такі рішення?

Відповідь на це запитання є єдиною, яка ґрунтується виключно на аналізі тих змін до Конституції України та прийняті певних Законів, оскільки лежить в площині не минулого і сучасного, а майбутнього.

Вибори в Україні, як і в кожній демократичній країні проводити необхідно. Але чи можна вибори 26 березня 2006 року, виходячи з вищенаведених фактів вважати такими, що відповідають демократичним принципам розвитку країни?

Влада країні необхідна. Проте народу України потрібна влада, яку громадяни здатні контролювати, чи влада, дії якої будуть безконтрольними?

Перехід до нової конституційної форми правління відбувся. Проте на шляху до здійснення політичної реформи, чи варто було порушувати Конституцію України, і вводити її у дію, без згоди громадян України?

Прийняття Законів безперечно є прямим обов’язком Верховної Ради України. Але чому за чотирнадцять років незалежності цей законодавчий орган не прийняв жодного Закону, який би регламентував дії влади (Закон України «Про президента України», Закон України «Про Верховну Раду України», Закон України «Про Кабінет Міністрів України», Закон України «Про Верховний Суд України»)?

Згідно яких Законів України працює влада в Україні? Невже тільки виключно на відповідних статтях Конституції України?

Що дала нам, громадянам, зміна конституційного ладу в країні та передача на наступні п’ять років необмеженої влади в руки Верховної Ради України, і що ці зміни дали Депутатам Верховної Ради України?

Громадянам - втрату прав і свобод, оскільки:

1. Право обирати - втрачено.

2. Право бути обраним - втрачено.

3. Право контролювати дії влади - втрачено.

Депутатам Верховної Ради України - отримання додаткових повноважень, які дозволяють:

1. Право без контролю громадян керувати наступні п’ять років - отримано (з 26.03.2006).

2. Право на необмежені повноваження які є і які будуть прийняті - отримано (з 26.03.2006).

3. Право на узурпацію влади в Україні - отримано (з 26.03.2006).

Чи таких прав і свобод прагнули громадяни України навесні 2002 року, делегуючи право голосу депутатам Верховної Ради України, які будучи кандидатами в депутати називали себе не інакше як «слуги народу», а прийшовши у владу само ідентифікують себе як «владна еліта»?

Хто потрібен громадянам України у владі: представник народу, чи надлюдина з повноваженнями Бога?

Володимир Прінц

Виконавчий директор

громадської організації

"Комітет майбутнього України"

Чтобы Ваша аналитичеcкая статья появилась на страницах проекта "REAL time ВЫБОР 2006", пишите на [email protected].

ЛIГАБiзнесIнформ
украинская Сеть деловой информации
www.liga.net