13.02.2006 13:35

Присоединяйтесь к нам Facebook и принимайте участие в дискуссиях

Передчуття авторитаризму (аналітика)

Передчуття масштабної кризи - економічної та політичної - породжує в масах підсвідому потребу у "сильній руці", жорсткому порядку. Публіка різних електоральних орієнтацій, втомлена від політичної нестабільності, почала тяжити до міцної влади і негативно сприйняла відставку уряду - "сіренького" (у плані фахових здібностей) але передбачуваного. На фоні посилення авторитарних настроїв слід очікувати подальшого зростання рівня електоральної підтримки "Нашої України" та Партії регіонів на фоні поступового ослаблення позицій БЮТ, дрібних національно-демократичних та опозиційних проектів. Перед суспільством замаячіла перспектива реставрації авторитарної моделі владарювання - кінцева фаза багатьох революцій.

Наприкінці січня - на початку лютого декілька провідних соціологічних служб оприлюднили дані своїх січневих опитувань. Серед різноманітної інформації особливий інтерес викликали показники, що характеризували ставлення населення країни до відставки уряду, очолюваного Ю.Єхануровим. За даними Центру ім. Разумкова рішення Верховної Ради про відставку уряду підтримали лише 28% респондентів, а не підтримали - майже половина (46%). За даними Українського інституту соціальних досліджень (УІСД) та Центру "Соціальний моніторинг" (ЦСМ), майже половина (49%) респондентів з тою чи іншою впевненістю вважають, що рішення Верховної Ради щодо відставки уряду було неправильним, тоді як правильним це рішення вважають 30% опитаних.

Цікаво, що рішення про відставку уряду не підтримала половина (55%) електорату БЮТ, чиї представники у парламенті проголосували за відставку, чия лідер піддає уряд гострій критиці. Рішення Верховної Ради про відставку вважають правильним менше половини електорату КПУ та Партії регіонів (45% в кожному випадку), а неправильним - третина (відповідно 34 та 31%). Невже населення нарешті переконалося в наявності успіхів в економіці і гідно оцінює політику влади? Чи можна негативне сприйняття відставки уряду інтерпретувати як схвалення його діяльності?

В жодному разі. За даними Центру ім. Разумкова дві третини (62%) опитаних вважають, що події в країні розвиваються у неправильному напрямі. За даними УІСД-ЦСМ, у січні порівняно з жовтнем істотно (на 16%) зросла частка тих, хто тою чи іншою мірою не довіряє Прем’єр-міністру Ю.Єханурову. У січні прем’єру зовсім не довіряли або скоріше не довіряли 52% респондентів. Порівняно з жовтнем на 10% зросла кількість тих, хто не довіряє Кабінету Міністрів (з 49 до 59%). Половина (49%) опитаних негативно оцінює зміни соціально-економічної ситуації в країні (на наявність позитивних змін вказали лише 8%). Майже три чверті (71%) респондентів переконані, що протягом наступних одного-двох місяців ціни будуть зростати швидше, аніж доходи їхньої родини.

Як же можна пояснити той факт, що на фоні зростання недовіри Кабінету Міністрів і голові уряду, домінування негативних оцінок соціально-економічної ситуації та очікувань щодо змін в економіці половина опитаних вважає відставку уряду неправильним рішенням? На мій погляд це можна пояснити лише посиленням у масовій свідомості авторитарних настроїв. Передчуття масштабної кризи - економічної та політичної - породжує в масах підсвідому потребу у "сильній руці", жорсткому порядку.

Упродовж 2005 року масові настрої пережили повний цикл постреволюційних метаморфоз:

§ сплеск оптимістичних очікувань на початку року, розчарування впродовж весни-літа,

§ криза довіри до нової влади на початку осені (вереснева політична криза),

§ наприкінці року - втома від політичних скандалів та острах перед невизначеністю перебігу подій в економіці та політиці, можливістю нових масштабних криз. Цьому сприяли такі події, як "газова війна" з Росією (можливість першого січня залишитись без газу), загроза конфронтації між парламентом і Президентом, який поставив під сумнів доцільність прийнятих змін до Конституції, перспектива багатократного підвищення цін на газ тощо.

Публіка різних електоральних орієнтацій, втомлена від політичної нестабільності, почала тяжити до міцної влади і негативно сприйняла відставку уряду - "сіренького" (у плані фахових здібностей) але передбачуваного. Не випадково, провідні соціологічні служби зафіксували у січні зростання довіри до В.Ющенка та електорального рейтингу "Нашої України". І це відбулося всупереч тому, що В.Ющенко не потрапив до виборчого списку блоку, виборчий бренд не здобув імені почесного голови НСНУ, а посилення морозів супроводжувалося низкою проблем у житлово-комунальному господарстві, створенням прецедентів для критики влади.

Одночасно у січні було зафіксоване зростання рейтингу Партії регіонів - головного опонента теперішньої влади - на фоні доволі низьких показників інших опозиційних партій. Форвард опозиції наче пилосос втягує в себе протестний електорат не залишаючи шансів потрапити до парламенту Блоку Н.Вітренко та Блоку "НЕ ТАК!". Парламентська кампанія почала ще більше нагадувати президентську.

На фоні посилення авторитарних настроїв слід очікувати подальшого зростання рівня електоральної підтримки "Нашої України" та Партії регіонів на фоні поступового ослаблення позицій БЮТ, дрібних національно-демократичних та опозиційних проектів.

Перед суспільством замаячіла перспектива реставрації авторитарної моделі владарювання - кінцева фаза багатьох революцій.

Олександр Левцун,

кандидат соціологічних наук,

керівник соціологічної служби

Центру соціальних досліджень "Софія"

Чтобы Ваша аналитичеcкая статья появилась на страницах проекта "REAL time ВЫБОР 2006", пишите на [email protected].

ЛIГАБiзнесIнформ
украинская Сеть деловой информации
www.liga.net