Последняя речь президента Порошенко: Самое обидное - нет мира

Действующий президент Петр Порошенко накануне завершения своей каденции обратился к украинцам с прощальной речью. Полный текст обращения опубликован на сайте главы государства.

В частности Порошенко сказал, что смена власти - признак принадлежности Украины к европейской цивилизации. 

Он отметил, что Украина сохранила демократию даже в условиях российской агрессии. 

Действующий президент поблагодарил украинский народ за честь работать во главе страны.

Порошенко сказал, что пока не утихли страсти избирательной кампании, трудно рассчитывать на объективную оценку пути, который страна прошла за последние пять лет, но время все расставит по местам.

Президент сказал, что страна не просто выжила, основные статистические показатели свидетельствуют о том, что Украина сегодня в лучшем состоянии, чем пять лет назад.

"Украину мы сохранили, "Новороссию" - похоронили. Агрессора значительно сильнее нас - остановили. Создали армию, которая стала одной из сильнейших на континенте", сказал президент.

Порошенко напомнил о подписанном Соглашении об ассоциации ЕС, более чем двукратном росте товарооборота со странам Евросоюза, получении безвизового режима с ЕС, сближении с НАТО.

"Параллельно с движением в Европу мы укрепляли и нашу украинскую идентичность. Это и собственная политика исторической памяти, и декоммунизация. Это и Томос, который мы получили в начале года. Это и закон об украинском языке, только что подписанный мной", - сказал Порошенко.

В то же время президент подчеркнул, что есть сферы, где успехи намного скромнее. "Самым обидным для меня является то, что не удалось установить мир и восстановить территориальную целостность Украины. С очень большим опозданием начали восстанавливать уровень жизни после экономического кризиса, вызванного российской агрессией", - отметил президент.

Порошенко попросил прощения у всех, чьих надежд не оправдал; для кого реформы оказались особенно болезненными; кто за эти годы, столкнувшись с ложью, не нашел справедливости.

Порошенко пожелал Владимиру Зеленскому успешного президентства. 

"Еще месяц назад мы были ярыми оппонентами на выборах. Но уже завтра, так случилось, он будет президентом моей родной страны. Страны, которую люблю и в чье европейское будущее стойко верю. Так пусть Господь Украину хранит, а ее новому главе - помогает в работе", - пожелал Порошенко.

Он отметил, что не уйдет из политики, поскольку не все позитивные изменеия в Украине стали необратимыми.

"Стратегическая цель, которую я провозгласил во время предвыборной кампании, остается в силе - до 2023 года подать заявку на членство в Европейском Союзе и получить План действий по членству в НАТО", - резюмировал действующий президент.

Полный текст обращения:

Звернення Президента України Петра Порошенка

Дорогі співвітчизники!

Зміна влади – ознака нашої приналежності до європейської цивілізації. Демократію ми зберегли навіть в умовах російської агресії. Завтра влада переходить до нового Президента, якого ви обрали на чесних і вільних виборах.

Перш за все хотів би подякувати великому українському народу за велику честь працювати протягом п’яти років на чолі великої країни. Країни, яка вразила увесь світ силою національного духу, вразила гідністю, вразила стійкістю та свободолюбством.

Особливо хотів би вклонитися захисникам України за право, можливість і честь бути Верховним Головнокомандувачем.

Зараз, коли ще не остаточно вщухли розбурхані виборчою кампанією пристрасті, важко розраховувати на об’єктивну оцінку шляху, який ми подолали від дві тисячі чотирнадцятого. Час усе розставить по своїх місцях. Рано чи пізно він відділить грішне від праведного, зерна від полови і правду від брехні.

Країна не просто вижила. Вона сьогодні у кращому стані, ніж п’ять років тому, і про це свідчать основні статистичні показники. Добитися цього вдалося лише спільними зусиллями, завдяки підтримці активної частини суспільства і розумінню більшості.

Україну ми зберегли, «Новоросію» – поховали. Агресора, значно сильнішого за нас – зупинили. Створили армію, яка стала однією із найсильніших на континенті. Спираючись на міжнародну проукраїнську коаліцію вона надійно тримає оборону на Сході.

Ми виграли дипломатичну битву за ратифікацію Угоди про асоціацію і переорієнтували економіку на Євросоюз. Товарообіг між Україною та ЄС зріс більше ніж удвічі. І взагалі ніколи ми не були настільки близькими з НАТО та Євросоюзом. В тому числі і завдяки безвізу, який діє з 11 червня 2017 року.
Паралельно з рухом до Європи ми зміцнювали і нашу українську ідентичність. Це і власна політика історичної пам’яті, і декомунізація. Це і Томос, який ми отримали на початку року. Це і закон про українську мову, щойно мною підписаний.

Звичайно, є такі сфери, де успіхи куди скромніші. І навіть в короткій розмові на це варто звернути увагу, бо це чесна розмова. Найприкрішим для мене є те, що не вдалося встановити мир і відновити територіальну цілісність України. Із дуже великим запізненням розпочали відновлювати рівень життя після економічної кризи, спричиненої російською агресією.

Принагідно ще раз перепрошую у всіх, чиїх надій не справдив; для кого реформи виявилися особливо болісними; хто за ці роки, зустрівшись з неправдою, не знайшов справедливості. Вже пояснював: навіть якщо й вірити в те, що Президент може все, він не може все одразу.

Володимиру Зеленському бажаю успішного президентства. Ще місяць тому ми були затятими опонентами на виборах. Але вже завтра, так сталося, він буде Президентом моєї рідної країни. Країни, яку люблю і в чиє європейське майбутнє непохитно вірю. То ж хай Господь Україну береже, а її новому очільнику – допомагає в роботі.
Мене, звичайно, тривожить те, що позитивні зміни, там де вони є, ще не стали незворотними. Тому, виходячи з офісу Президента, не можу піти із політики. Залишаюся в ній не заради якоїсь посади. Врешті-решт, найвищу й найпочеснішу з них я вже обіймав і вище рухатися нема куди.

Мій обов’язок – спираючись на підтримку громадськості, захистити вже здобуте у державному будівництві… Нікому не дозволити ані звернути з курсу на членство в Євросоюзі та НАТО, ані тишком-нишком спустити його на гальмах.

Ритуальних проєвропейських та євроатлантичних декларацій - замало. Потрібна повсякденна важка праця, яку моя команда й робила протягом п’яти років. Це те, чого як громадянин вимагатиму від нової влади, і в чому готовий підставити їй плече. Рівно як і не давати спуску у разі відхилення від вивіреного курсу. Будь-які спроби, - різки чи повзучі, явні чи приховані, - повернути країну у серу російського впливу отримають рішучу відсіч.

Стратегічна мета, яку я проголосив під час передвиборчої кампанії, залишається в силі – до 2023 року подати заявку на членство в Європейському Союзі та отримати План дій щодо членства в НАТО. Лише це гарантує незалежність країни та безпеку кожного з нас. Досягнення такої мети – завдання кожного відповідального громадянина. Моє – в тому числі.

Я вірю в успіх нашої країни і в її європейське майбутнє.