Переписала правила спорту: українка, яка змінює підхід до тренувань у США

Коли Олена Беньковська вперше почула від батьків майбутньої спортсменки фразу "ми підемо за вами, куди б ви не пішли", то зрозуміла: щось робить правильно. У світі, де тренери з художньої гімнастики славляться жорсткістю, а батьки готові терпіти будь-що заради медалей дітей, така довіра — справжня рідкість.

Олена Беньковська — тренерка, яка ламає стереотипи про художню гімнастику. Замість традиційної муштри вона пропонує те, що сама називає "гімнастичним материнством". Це не сентиментальність — це стратегія, яка працює. "Мої діти завжди розповідають мені про те, чим живуть. Я знаю про них все: як звати їхніх домашніх тварин, що вони робили сьогодні, які у них стосунки", — пояснює Олена свій підхід.

Звучить просто, але за цим стоїть серйозна наукова база. Тренерка закінчила Національний університет фізичного виховання і спорту з двома дипломами — управління спортивними організаціями та спортивної психології. І використовує ці знання на практиці щодня. Результат такого підходу вражає: у 2019 році на престижному London Cup шість учениць Олени піднялися на п'єдестал — дві золоті, дві срібні, дві бронзові медалі. Це не випадковість, це наслідок продуманої роботи.

Тренерка використовує метод позитивного підкріплення: замість покарань за помилки — похвала за правильні дії. "Коли тренер відзначає навіть найменші успіхи, діти почуваються впевненіше і перестають боятися помилок", — пояснює вона. З найменшими спортсменками (а в її школі займаються діти від трьох років) часто доводиться грати. Олена не наполягає на тренуванні, якщо бачить, що дитина втомилася. "Сприятливий момент для роботи ще з'явиться", — каже вона.

Від Києва до Манхеттена

Переїзд до США у 2022 році став справжнім викликом. Почати тренерську кар'єру з нуля в країні з жорсткою конкуренцією — завдання не для слабодухих. Потрібно було пройти сертифікацію, отримати дозвіл на роботу з дітьми, подолати мовний бар'єр. Але Олена не просто адаптувалася — вона довела, що її методи універсальні. Спочатку працювала в танцювальній студії та клубі Manhattan Rhythmics, а рік тому відкрила власну школу Phoenix Gymnastics NYC на Манхеттені.

"Мої спостереження показали, що в деяких школах тут працюють занадто жорстко, в інших — надто м'яко, без результату. Я ж знаю з досвіду, що одне одному не суперечить — можна бути другом для своїх учениць і водночас добиватися від них результату", — розповідає Олена. Її нові американські учениці вже встигли відзначитися: на турнірах Philly Love Cup та New York City Competitions вони завоювали сім медалей — одну золоту, одну срібну та п'ять бронзових.

Олена планує розширювати школу і наймати нових тренерів, які поділяють її підхід. Вона також хоче отримати сертифікат судді, щоб брати участь у суддівстві американських змагань. Її історія — це приклад того, як професіонали нового покоління змінюють застарілі підходи у спорті.