Тендерна Палата України, як орган громадського контролю, визнаючи свою відповідальність перед суспільством за дотриманням законності у сфері державних закупівель, змушена звернутися до народу України, всіх об’єднань громадян, засобів масової інформації та міжнародних інституцій тощо, з приводу ситуації, що склалася протягом останніх місяців навколо державних закупівель.

Після оголошення передвиборчої кампанії, яка повинна розпочатися з 30 липня по 30 вересня цього року, рядом вищих посадових осіб України навмисно була розпочата PR-кампанія щодо нагнітання ситуації навколо нібито незадовільного стану системи державних закупівель та недосконалості норм діючого Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти". Зокрема, в ЗМІ була розповсюджена завідомо неправдива інформація щодо начебто неможливості здійснення процедур державних закупівель та заблокованість більшості торгів, що цілком спростовується офіційними даними, які дуже легко перевірити, з загальнодоступних джерел. Так, в першому півріччі 2007 року було проведено 19310 конкурентних процедур закупівель проти 5117 процедур закупівель за аналогічний період 2006 року. Ці дані свідчать про те, що система державних закупівель працює нормально, більше того після внесення останніх змін до Закону, її стан значно покращився.

Причиною нагнітання такої ситуації, на наш погляд, є необхідність забезпечення фінансування передвиборчої кампанії окремих політичних сил, що знаходяться сьогодні при владі, за рахунок державних коштів отриманих із сфери державних закупівель через корупційні схеми, запровадження яких стає можливим саме через внесення змін до чинної редакції Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" №1490-ІІІ від 20 лютого 2000 року.

19 червня 2007 року у сесійну залу Верховної Ради України було внесено проект Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” реєстраційний номер 1205-V від 19 червня 2007 року. За його прийняття проголосували більшість присутніх у залі народних депутатів V скликання, крім фракції комуністів, яка зайняла принципову позицію з цього питання. Слід зазначити, що на той час вже діяв Указ Президента "Про призначення позачергових виборів до Верховної Ради України" №497/2007 від 5 червня 2007 р., а також до складу парламенту входило менше двох третин кількості народних депутатів від його конституційного складу, що відповідно до Конституції має наслідком неповноважність законодавчого органу. Тобто ніякі Закони вже не могли прийматися.

Разом з тим, варто зауважити, більшість положень згаданого законопроекту носили суто редакційний і уточнюючий характер, тобто нічого поганого в цих змінах не було. Однак, вже у сесійній залі з подачі ряду народних депутатів (Віталія Майка та інших) “з голосу” в текст Закону було внесено корупційні норми, які передбачають, зокрема, виведення коштів державних підприємств понад 100 мільярдів гривень, а саме таких природних монополій, як "Укрзалізниця", НАК "Нафтогаз", ДАК "Автомобільні дороги України", ДП "Вугілля України", "Укртранснафта", "Укртрансгаз" та багато інших.

На сьогоднішній день, відповідно до діючої редакції Закону, державні підприємства зобов’язані закуповувати товари та послуги на тендерних засадах, тобто абсолютно прозоро для суспільства. Таким чином, кожний громадянин України може дізнатися, як використовуються кошти, що були сплачені ним у вигляді податків. А саме, які товари чи послуги закуповувалися, яким чином, за якими цінами та у кого саме. Слід зазначити, що ця практика протягом багатьох років успішно застосовується у розвинених країнах Євросоюзу.

В той же час, внесеними “з голосу” поправками пропонувалося Верховній Раді, що і було проголосовано, вилучити кошти держпідприємств із-під дії Закону про державні закупівлі.

Таким чином, за умови набуття чинності зазначеними змінами, витрачання коштів цих підприємств стало повністю безконтрольним і одномоменто,за один день, ці кошти в закритому для суспільства режимі могли бути “списані”.

Ми всі добре пам’ятаємо вибори 2004 року, коли гроші таких монополістів, як"Укрзалізниця" (Георгій Кірпа), НАК "Нафтогаз" (Ігор Бакай, який на сьогоднішній день знаходиться у розшуку), незаконно витрачалися великими потоками на фінансування передвиборчої кампанії одного з кандидатів в Президенти України.

Після прийняття 19 червня 2007 року Закону, як можна побачити із ЗМІ, Уряд неодноразово звертався до Президента України Віктора Ющенко з проханням цей Закон підписати або навіть запровадити його положення Указом, що також суперечило б Конституції та законам України.

5 липня 2007 року Голова Верховної Ради України звернувся до Президента України з листом (копія листа додається), в якому просить здійснити всі необхідні дії для пришвидшення набуття чинності зазначеним Законом. Крім того, з листа можна було побачити, що готується незаконна дія, тобто публікація в засобах масової інформації визначених Указом Президента "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" №503 від 10 червня 1997 року, зокрема, в газетах "Урядовий кур’єр" та "Голос України" всупереч Конституції тексту Закону за підписом Олександра Мороза, прийнятого 19 червня 2007 року. При цьому, Спікер посилався на 94 статтю Конституції України.

Однак, як можна було побачити зі ЗМІ, Секретаріат Президента піддав гострій критиці положення прийнятого Закону щодо їх корумпованості.

Таким чином, навіть не чекаючи відповіді від Президента та, заздалегідь розуміючи, що Президент не підпише вказаного документу, цього ж дня Спікер звертається з листом до Першого Віце-прем’єр-міністра України Миколи Азарова (копія листа додається), у якому висловлює свою стурбованість з приводу необхідності набуття чинності Законом та просить врахувати його позицію при правовому врегулюванні цієї сфери суспільних відносин.

Слід зазначити, що згідно зі статтею 94 Конституції України Голова Верховної Ради України не має права оприлюднювати Закон за власним підписом, що не неодноразово підтверджував сам Олександр Мороз. Так, наприклад, 22 травня 2007 року на пленарному засіданні Верховної Ради України, він зазначив: "Пропозиція відносно того, щоб обнародувати Закон "Про зміни до бюджету", який передбачає поліпшення заробітних плат, пенсій для 17 мільйонів населення України. Я з дорогою душею підписав би, вірніше, обнародував би цей закон, я не маю на це право за нинішньою Конституцією". Це ж було підтверджено у Заяві прес-служби Верховної Ради, яка з’явилася 06 липня 2007 року на офіційному сайті Верховної Ради України. Таким чином, 05-06 липня 2007 року Спікер не мав жодного права оприлюднювати цей Закон за власним підписом.

За нашими даними, документ, який називається Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” був підписаний Головою Верховної Ради України ще 27 червня 2007 року. В той же час, як нам стало відомо із надійних джерел, лише 5 липня о 14.00 його направляють в Секретаріат Президента, а в 14.20 він вже повернувся назад до Верховної Ради. Тобто, Секретаріат Президента не вважає це документ Законом. Після цього, Закон близько 16.00 направлено в Урядовий Кур’єр, де вночі з 05 на 06 липня було здійснено спробу нелегітимного “офіційного” оприлюднення документу.

Варто також, зазначити, що Олександром Морозом навіть не було витримано, передбаченого Конституцією, 15-ти денного терміну, напевно, так як кошти для забезпечення проведення передвиборчої кампанії потрібні були ще "вчора".

Як вдалося з’ясувати Тендерній Палаті України, увечері протиправну публікацію Закону було припинено працівниками правоохоронних органів.

Наступного дня, 6 липня 2007 року офіційно було оприлюднено Указ Президента України “Про зупинення дії Указу Президента України від 10 червня 1997 року №503” №607/2007 від 05 липня 2007 року. Цим документом Президент України Віктор Ющенко призупинив на період до відкриття першого засідання Верховної Ради України VI скликання дію вищезгаданого Указу в частині, що стосується офіційного оприлюднення законів та інших актів Верховної Ради України. Таким чином, було заборонено публікацію будь-яких документів Верховною Радою V скликання.

Зазначимо, що відповідно до Указу, дію якого зупинено, регулюється порядок оприлюднення нормативних актів Президента України, Кабінету Міністрів та Верховної Ради, а також визначається відповідний перелік офіційних ЗМІ.

Тендерна Палата України, розуміючи, що готується злочин, як то незаконна публікація Закону, 06 липня 2007 року звернулася до Господарського Суду м. Києва з позовною заявою, за якою було винесено ухвалу (копія ухвали додається) про заборону газетам “Голос України”, “Урядовий кур’єр”, виданням “Відомості Верховної Ради України”, “Офіційний вісник України” оприлюднювати та (або) опубліковувати Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” від 19 червня 2007 року, а Державному видавництву “Преса України” та іншим видавництвам друкувати та випускати у світ вище перераховані газети та видання з текстом згаданого Закону.

Після цього 06 липня 2007 року о 17.00 представниками Тендерної Палати України та народним депутатом V скликання, Головою Ревізійної комісії Тендерної палати України Сергієм Осикою ухвалу суду було доставлено до газет "Урядовий кур’єр" та "Голос України", а також ДП "Преса України".

З метою якось вийти "чистими" із ситуації, керівництвом Верховної Ради України спільно з Урядом була оприлюднена версія, що начебто для друку була направлена лише фотокопія Закону, що не є офіційною публікацією та друкується для ознайомлення громадскості, приміром, як це з’явилося на сторінках газети "Голос України", та що це є лише ініціативою прес-служби Верховної Ради України.

Ми офіційно повідомляємо, що це не так. За нашими даними, готувалася незаконна публікація Закону, що в свою чергу є злочином. Заяву відповідного змісту ми передаємо до СБУ, Генеральної прокуратури, Президента України з проханням надати правову оцінку таким діям високопосадовців.

Слід зазначити, що на нашу думку, було порушено норму Указу Президента “Про зупинення дії Указу Президента України від 10 червня 1997 року №503”, а також ухвалу Господарського суду міста Києва стосовно публікації вказаного документу.

Зазначимо, що умисне невиконання рішення, ухвали, постанови суду тягне за собою кримінальну відповідальність, згідно пункту 2 статті 382 Кримінального кодексу.

Тендерна Палата України, враховуючи, ціну питання в 100 мільярдів державних коштів, а також те, що саме, фактично, за її позовною заявою ухвалою суду було зупинено такі протиправні дії, усвідомлює, що після цього на неї, її керівництво та працівників, а також членів їх сімей може здійснюватися шалений тиск з боку керівництва Верховної Ради України та Уряду. Тому ми звертаємось до всіх правозахисних організацій, журналістів бути з нами постійно на зв’язку і не допустити розправи над нами, Тендерною палатою України, як однією із форм громадського контролю в сфері державних закупівель.

Якщо б відбулася публікація цього Закону, на нашу думку, це б внесло хаос, невизначеність та повну дестабілізацію у сферу державних закупівель, а країна опинилася б на межі катастрофи та громадянської війни. Оскільки це могло б стати прецедентом узурпації влади, що прямо заборонено статтею 5 Конституції України, а публікація такого документу за підписом Голови Верховної Ради України свідчила б про існування двовладдя в країні.

Крім того, могла скластися ситуація, при якій деякі чиновники не визнали б легітимність цього Закону та дотримувалися б його старих норм, в той же час інші визнали та дотримувалися нового Закону. По-друге – через використання норм Закону, який міг бути надрукований, держпідприємствам дало б можливість одночасно списати з власних рахунків, на наш погляд не менше 20 мільярдів гривень, які б було використано, скоріше б всього, на незаконне фінансування передвиборчої кампанію з відомими заздалегідь результатами.

Враховуючи вищесказане, ми звертаємося до Служби безпеки України за захистом Тендерної палати України, її працівників та членів їх сімей.

Таким чином, Тендерна Палата України виконала, ми вважаємо, повністю свій обов’язок перед суспільством і просимо тепер у суспільства захисту нашої організації як такої, що стоїть на сторожі його інтересів.