Звернення президента Володимира Зеленського наприкінці 31 дня повномасштабного вторгнення Росії: 

Читайте нас в Telegram: головні новини коротко

"Окупантам не допоможе нічого, що вони роблять. Відключення нашого телебачення й підключення камлання московських телеведучих, листівки з пропагандою, роздача рублів. Рублів, які й у Росії скоро прийматимуть на вагу, а не за номіналом". 

* * *

"Відповіддю російським військам у тимчасово окупованих ними містах будуть лише ненависть та зневага. А потім до них неминуче прийдуть наші збройні сили.
Саме тому наші беззбройні селяни голими руками беруть у полон пілотів російських літаків, які падають на нашу землю. Саме тому наші "тракторні війська" забирають російську техніку в полях і віддають її нашим збройним силам, у тому числі новітні зразки, які Росія намагалася зберегти в секреті. А тепер окупанти їх просто кидають на нашій землі та просто тікають. І, в принципі, правильно роблять, бо їм краще звідси втекти, аніж тут померти".

* * *

"Яка ціна нашої безпеки? Все дуже і дуже конкретно. Це – літаки для України. Це – танки для нашої держави. Це – протиракетна оборона. Це – протикорабельне озброєння. Це те, що є у наших партнерів, те, що у них просто покривається пилом.

Зрештою, це потрібно не лише для свободи України, а й для свободи Європи. Ні для кого на континенті не може бути прийнятним, що перед ризиком зіткнення з російськими загарбниками будуть держави Балтії, Польща, Словаччина, весь схід Європи. Будуть лише тому, що літаки залишаться десь в ангарах – лише один відсоток від усіх літаків НАТО і один відсоток від усіх танків НАТО. Один відсоток – ми не просили і не просимо більше. Але чекаємо вже 31 день. То хто ж керує Євроатлантичною спільнотою? Невже досі Москва – через залякування?

Партнерам потрібно активізувати допомогу Україні. Саме так: партнерам потрібне, бо це безпека Європи. І саме про це ми домовлялися у Києві, коли три прем'єр-міністри східноєвропейських країн, а також пан Качинський прибули до нашої столиці. Це було у середині березня. А сьогодні я знову зв'язався із захисниками Маріуполя. Їхня рішучість, їх героїзм, їхня стійкість – вражають. Вдячний кожному з них. Хоча б один відсоток їхньої хоробрості тим, хто вже 31 день не може придумати, як би передати нам десяток-другий літаків чи танків."