"Як у справжньому концтаборі". Пара маріупольців врятувалась з фільтраційного табору росіян

Подружжя з Маріуполя намагалося евакуюватися з обложеного міста і потрапило до фільтраційного табору російських окупантів. Олександр та Олена зараз перебувають у Львові. Про те, як їм там було і як вдалося врятуватися, повідомляє ВВС.

Читайте нас у Telegram: перевірені факти, тільки важливе

У Маріуполі Олександр та Олена, щоб виїхати з міста, пройшли пішки до пункту евакуації близько трьох кілометрів.

Там російські окупанти відвели їх у фільтраційний табір – один із центрів, створених за межами Маріуполя для затримання цивільних осіб перед їхньою евакуацією.

"Це було схоже на справжній концтабір", – каже 49-річний Олександр.

Фільтраційний табір розташований у колишній школі в селі Микільське на північний захід від Маріуполя.

У Олександра та Олени зняли відбитки пальців, сфотографували з усіх боків та кілька годин допитували російські силовики – за словами Олександра, як у в'язниці.

Подружжя побоювалося, що росіяни зазирнуть у їхні телефони, тому видалили зі своїх пристроїв усе, що було пов'язане з Україною, включно з фотографіями їхньої доньки перед українським прапором.

Під час допиту російські силовики вивчили фотографії, історію телефонних дзвінків та контактні номери на їхніх телефонах щодо зв'язку з журналістами або державними та військовими чиновниками.

"Якщо людину підозрювали в тому, що вона "український нацист", її відвозили до Донецька для подальшого розслідування або вбивства, – сказав Олександр. – Це було дуже небезпечно. Будь-який найменший сумнів, найменший опір – і тебе могли відвести в підвали на допит і тортури. Усі боялися, що їх відвезуть до Донецька".

Поки Олександр та Олена чекали "фільтрації", якісь люди запропонували їм втекти, минаючи табір, але подружжя побоялося, що це могли бути провокатори.

Зрештою росіяни внесли їх до списку на евакуацію.

"Ви не уявляєте, які жахливі умови були в цьому фільтраційному таборі, – розповіла Олена. – Літні люди спали у коридорах без матраців та ковдр". 

За її словами, на тисячі людей був лише один туалет та одна раковина. Незабаром почала поширюватися дизентерія.

Мило, засоби особистої гігієни та туалетний папір швидко закінчилися.

Після допиту Олені та Олександру сказали, що їм дозволено виїхати на 148-му евакуаційному автобусі. Але минув тиждень, а з табору в Україну виїхало лише 20 автобусів. 

У той самий час було організовано багато автобусів територію Росії.

Зрештою Олена та Олександр ризикнули звернутися по допомогу до тих, хто на початку пропонував вивезти їх таємно.

"У нас не було вибору – або примусова депортація до Росії, або ризикувати з цими приватниками", – говорить Олена.

Водієві Олександра та Олени вдалося доставити їх із фільтраційного табору до окупованого Бердянська – через "поля, ґрунтові дороги, вузькі проходи за всіма блокпостами", бо у них не було необхідних документів для проїзду.

У Бердянську Олександр та Олена через три дні змогли знайти ще одного водія, який доставив їх до Запоріжжя – дорогою зміг обійти 12 російських блокпостів. Там вони сіли в поїзд і дісталися Львова.

Читайте також: Примусова депортація. Окупанти відправили маріупольців за 8000 км від будинку – омбудсмен