23.03.2006 13:09

Следите за проверенными новостями теперь и в WhatsApp

Недійсні бюлетені як дзеркало української демократії (аналітика)

Одним із видів упередженості членів комісії і, відповідно, способом „корегування” результатів голосування є тенденційне визнання виборчих бюлетенів недійсними. Йдеться про схильність визнавати недійсними бюлетені, які фіксують підтримку „небажаних” партій, у випадку наявності подай найменшого приводу для „вибраковки” (непевне розміщення позначки на бюлетені, форма позначки, зайві позначки, виправлення тощо). І, навпаки, у спірних ситуаціях класифікації, бюлетені, подані за „бажані” партії, мають вищі шанси бути зарахованими.

Доля трьох партій найбільше залежатиме від дільничних комісій

Наявність власних представників у дільничних виборчих комісіях завжди розглядалася як важливий ресурс партії на виборах. Але особливого, можна сказати, - екзистенційного значення набуває представництво у виборчих комісіях для тих партійних проектів, що перебувають на межі подолання 3-відсоткового бар’єру. На парламентських виборах 2006 р. такими виявилися передусім Блок Наталії Вітренко, Блок „Не Так!” та Блок „Пора-ПРП”. У ситуації, коли проходження до парламенту вирішує одна-дві тисячі (чи навіть сотні) бюлетенів, доля вказаних блоків залежатиме від об’єктивності виборчих комісій, а саме - від коректності підрахунку голосів виборців.

Існують і відверті способи завдання збитків конкурентам. Йдеться про свідоме псування бюлетенів, зокрема шляхом нанесення зайвої позначки. Але якщо свідоме псування бюлетенів легше помітити і встановити як факт правопорушення, то тенденційний підрахунок не залишає за собою матеріальних „слідів”.

Упродовж 1991 року населення України змінило думку на протилежну

Наскільки масштабними (з огляду на „корегування” кінцевих результатів голосування) можуть бути наслідки упередженості членів дільничних комісій, можна переконатися на прикладі результатів голосування під час березневого та грудневого референдумів 1991 року. Проведення цих референдумів є унікальним політичним явищем: упродовж року жителі України висловили свою думку і щодо збереження СРСР, і щодо встановлення незалежності України. Одне виключало інше, однак в обох випадках переважна більшість голосуючих підтримали позицію правлячої еліти (позитивна відповідь на питання референдуму). Водночас, аналіз показує, що найбільша кількість недійсних бюлетенів спостерігалася в тих регіонах, де найбільше було противників офіційної позиції (див. табл. 1).

Таблиця 1

Дані голосування на референдумах 17 березня та 1 грудня 1991 р.

Області:

Референдум 17 березня

(щодо збереження СРСР)

Референдум 1 грудня

(щодо встановлення незалежності України)

Частка голосуючих, які вказали „так”

Частка недійсних бюлетенівЧастка голосуючих, які вказали „так” Частка недійсних бюлетенів

Кримська АР

87,6

1,354,23,6

Вінницька

81,2

1,295,41,5

Волинська

53,7

3,096,31,4

Дніпропетровська

77,5

1,590,41,9

Донецька

84,6

1,383,93,5

Житомирська

81,7

1,395,11,4

Закарпатська

60,2

3,592,62,9

Запорізька

79,8

1,390,72,0

Івано-Франківська

18,2

3,598,40,6

Київська

66,9

1,995,51,6

Кіровоградська

82,4

1,393,91,7

Луганська

86,3

1,183,92,7

Львівська

16,4

3,597,50,7

Миколаївська

85,3

1,489,52,4

Одеська

82,1

1,685,43,0

Полтавська

78,8

1,394,91,4

Рівненська

54,3

2,996,01,5

Сумська

78,8

1,692,62,4

Тернопільська

19,3

4,298,70,6

Харківська

75,8

1,986,33,2

Херсонська

81,0

1,290,12,7

Хмельницька

87,9

1,496,31,1

Черкаська

77,3

1,496,01,2

Чернівецька

60,8

3,292,83,1

Чернігівська

83,4

1,493,72,2

м.Київ

44,6

2,592,91,8

м.Севастополь

83,1

1,757,13,5

В цілому по Україні

70,5

1,990,32,1

Перше, що впадає в очі - це кардинальна зміна ситуації з недійсними бюлетенями у Галичині, Волинській та Рівненській областях, де в структурі населення найбільшою є питома вага етнічних українців (за даними перепису 2001 р. - 95% і вище). Під час референдуму 17 березня в Івано-Франківській, Львівській та Тернопільській областях тут спостерігалася мінімальна кількість голосів (менше 20%), поданих за збереження СРСР. Одночасно, саме тут мала місце найбільша кількість недійсних бюлетенів (не менше 3,5%). На референдумі 1 грудня ситуація змінилася на прямо протилежну: саме в Галичині спостерігається рекордна (більше 97%) кількість голосів поданих на підтримку Акту проголошення незалежності і, одночасно, - мінімальна „вибраковка” бюлетенів (менше 0,8%).

Крім того, порівняно з показниками референдуму 17 березня на референдумі 1 грудня удвічі скоротилася кількість недійсних бюлетенів у Волинській та Рівненській області, мешканці яких досить стримано висловилися за збереження СРСР, але активно підтримали встановлення незалежності України.

Наступне, що заслуговує увагу - це ситуація в регіонах з найбільшою питомою вагою етнічних росіян і російськомовного населення. Під час референдуму 17 березня в Кримській АР, м. Севастополі, Донецькій та Луганській областях частка недійсних бюлетенів була однією з найнижчих (1,1-1,7%). Одночасно, мешканці саме цих регіонів особливо активно висловлювалися за збереження СРСР (відповідні показники становили 83-88%).

Однак за підсумками референдуму 1 грудня максимальна кількість недійсних бюлетенів мала місце саме в Кримській АР, м. Севастополі та Донецькій області (3,5-3,6%). Порівняно з даними березневого референдуму частка недійсних бюлетенів 1 грудня зросла у півтори-два рази в таких регіонах, як Луганська, Миколаївська, Одеська, Харківська області. Одночасно саме в Донбасі та Криму (включаючи Севастополь) кількість голосів на підтримку Акту проголошення незалежності біла найменшою в Україні.

Чим менше в регіоні голосуючих "за", тим більше там недійсних бюлетенів

Кореляційний аналізданихобох референдумів в обох випадках виявив тісний і статистично значущий взаємозв’язок: чим менше кількість голосуючих вказала „так”, тим більшою в регіоні виявлялася кількість недійсних бюлетенів (зворотна залежність). Зазначену закономірність можна пояснити лише упередженістю членів виборчих дільничних комісій, які намагалися під час підрахунку голосів у міру власних можливостей підтримати на місцях позицію („провести лінію”) правлячої еліти.

Зазначимо, що і під час референдуму 17 березня, і під час голосування 1 грудня середня кількість недійсних бюлетенів була приблизно однаковою - 2%. Можна припустити, що без тенденційної „вибраковки” середній показник недійсних бюлетенів становив би не більше 1,5%.

Таким чином, і 17 березня, і 1 грудня кількість тенденційно „забракованих” бюлетенів в окремих областях сягала 2-2,5%. Начебто і небагато, якщо порівнювати із загальними результатами референдумів (кількістю тих, хто вказав „так”). Однак, 26 березня 2006 р. для деяких партій декілька навмисно „вибракуваних” бюлетенів можуть виявитися фатальними...

Примітки

1. На Всесоюзний референдум 17 березня 1991 року було винесене питання: "Чи вважаєте Ви необхідним збереження Союзу Радянських Соціалістичних Республік як оновленої федерації рівноправних суверенних республік, в якому повною мірою гарантовані права й свободи людини будь-якої національності?".

2. На Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 року було винесене питання: "Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?".

3. Джерело інформації про результати голосування на референдумах (у т.ч. про кількість недійсних бюлетенів) - публікації в обласних газетах.

Олександр Левцун,

кандидат соціологічних наук,

керівник соціологічної служби

ЦСД „Софія”

Чтобы Ваша аналитичеcкая статья появилась на страницах проекта "REAL time ВЫБОР 2006", пишите на [email protected].

ЛIГАБiзнесIнформ
украинская Сеть деловой информации
www.liga.net