Путін знову став "невдахою року" за Politico. Сьогодні тут Асад, Орбан та Макрон з Шольцом
Володимир Путін (Фото: ЕРА / GAVRIIL GRIGOROV)

Російський диктатор Володимир Путін третій рік поспіль перемагає у номінації "Невдаха року" від Politico. Цього разу до списку також потрапили президент Франції Емманюель Макрон, канцлер Німеччини Олаф Шольц, прем'єр Угорщини Віктор Орбан та сирійський диктатор-втікач Башар Асад.

Редакція Politico нагадала про путінську обіцянку "взяти Київ за три дні".

"Що ж, у 2024 році справи продовжували йти погано, оскільки Україна не лише стримувала російські атаки, але й захопила шматок російської території під час Курської наступальної операції", – йдеться у матеріалі.

Крім того, російська економіка стикається з перегрівом через високу інфляцію та постійний дефіцит робочої сили. Путін втратив вплив у Сирії (а водночас і доступ до Африки) через крах режиму Асада. Рік для Москви завершився тим, що вона була змушена перепрошувати за збиття азербайджанського цивільного літака, хоч і не визнає своєї провини.

Ситуація далека від ідеальної, підсумовують у Politico.

Наступним за списком йде Орбан, якого журналісти схарактеризували як "найкращого друга Путіна". Звання "невдахи" він отримав через те, що його 14-й рік при владі збігся з поглибленням економічних негараздів і підйомом Петера Мадяра, лідера опозиції, який має намір кинути виклик Орбану на виборах 2026 року.

Колишній сирійський диктатор Асад завершив рік у принизливому становищі, зазначає Politico: його країна опинилася під контролем колишніх ворогів, а сам він втік до Москви.

"Водночас він стверджував, що зробив це не з власної волі, а також зіткнувся з чутками про бажання його дружини розлучитися, які Кремль поспішив спростувати", – нагадують журналісти.

Завершує список "невдах" тандем Макрон – Шольц.

Politico зазначає, що для Макрона 2024 рік видався суцільною низкою невдач: від поразки його партії на виборах до Європарламенту до дострокових виборів, які лише посилили позиції ультралівих і ультраправих партій у Франції.

"Ці труднощі завершилися крахом двох урядів за рік, а третій, можливо, ще попереду", – розмірковують у редакції.

Шольцу ж довелося ще гірше, додають там: після розпаду керівної коаліції, яка й так працювала нестабільно, він змушений був оголосити дострокові вибори.

Ситуація ускладнилася ще більше, коли їхні невдачі не тільки підірвали позиції обох політиків, а й серйозно послабили франко-німецький союз — основу європейського проєкту.