"Поруч з тобою неможливо було не посміхатися". Світла пам’ять колезі та другу Вадиму Підлипенському

25 жовтня під час виконання бойового завдання загинув Вадим Підлипенський. Наш колега. Друг. Військовий. Людина, яка робила світ навколо себе світлішим. Це біль, який важко описати словами.

Вадим приєднався до Ligamedia у 2015 році й одразу став своїм. Не тому, що так треба, а тому, що таким він був: відкритим і щирим. З ним було легко. З ним хотілося працювати, сміятися, пити каву, говорити про все на світі. Професіонал своєї справи, здатний знайти спільну мову з кожним.

Вадим любив футбол, понад 20 років був фанатом ФК "Динамо".

"Коли після матчу, від галасливого натовпу стадіону, всі розходяться компаніями, щоб обговорити гру "кумирів" у третьому таймі – склад людей, з якими хочеться поділитися цими емоціями, зазвичай з роками не змінюється. Такий собі маленький святковий ритуал, яким завершується футбольний вікенд. Присутність Вадима на третьому таймі його прикрашала. Дотепність, манера спілкування, ерудованість – і футбольна теж. Безліч спільних виїздів... З його загибеллю тут стало набагато темніше, а там – світліше й веселіше", – згадують у спільноті "Druzi Dynamo".

Гурт Rammstein був особливим захопленням Вадима. Навіть в офісі не минали дні без його пісень – вони завжди заряджали енергією. Тож ставши до лав Збройних Сил України у 2024 році, Вадим узяв позивний "Рамштайн".

"Ти дуже любив футбол, Київ і гарні ресторани, де ми часто проводили час. Ти був справжнім, відкритим, щирим та готовим допомогти. На початку війни твої двері відчинилися для мене, де ми жили разом декілька місяців. Було дуже багато гарного часу разом і багато планів... Ти розказував, яка гарна Ісландія, а також яке гарне пиво в Копенгагені, показував мені всі нові кліпи "Рамштайн", я не здивований, чому в тебе з'явилося таке позивне ім'я", – згадує друг Євгеній.

На фронті Вадим залишався тим самим, яким був у житті – відкритим і добрим. Він був тим, хто завжди знав, що сказати, коли іншим було важко. Тим, хто міг одним жартом розрядити тишу після важкого дня. Тим, хто ніколи не втрачав людяність.

"Поруч з тобою неможливо було не посміхатися", – згадують друзі Вадима. Це та риса, яка завжди вирізняла Вадима – його світло.

"Всі найсмішніші історії мого життя повʼязані з тобою. А їх стільки, їх тааааак багато. Але, з тобою повʼязані і найщасливіші – бо ти частина мого життя. Ти найкращий свідок, ти найкращий неформальний хрещений, якого ми також мали похрестити)) Ти був найкращим другом, ти був і будеш, завжди будеш величезною і незмінно важливою частиною мого життя", – пише подруга Марія.

Та для коханої Вадим був не просто другом чи колегою – він був майбутнім. Був домом і вірою у завтра.

"Я дякую долі за те, що вона подарувала нам зустріч. Кожна мить поряд з тобою була щастям. І як же боляче приймати несправедливість цієї війни, яка забрала в мене майбутнє, наші плани, наші мрії. Я знаю, як важко тобі було там… але ти вистояв. Ти до останнього залишався мужнім, світлим, справжнім. Ти захищав нас усіх, не шкодуючи себе. Ти пішов туди, де немає війни. Але твоя душа завжди триматиме мене за руку. Я тебе дуже кохаю", – написала кохана Вадима Анна.

Ми поруч з усіма, хто любив Вадима. Його родиною. Друзями. Побратимами. Усіма, для кого ця втрата – це розрив у серці.

Вадиме, дякуємо тобі. За твою хоробрість, за щирість та тепло. За те, ким ти був і завжди з нами будеш. Світла пам’ять.