Альянс має не прогнутися "під дулом" Росії щодо України – ексгенсек НАТО
Андерс Фог Расмуссен (Фото - EPA-EFE)

Колишній генеральний секретар НАТО Андерс Фог Расмуссен вважає, що Північноатлантичний альянс не може піддатися збройному шантажу і віддати Кремлю права "швейцара" за політики відкритих дверей НАТО. Про це він заявив у статті, опублікованій Politico.

Читайте нас у Telegram: перевірені факти, тільки важливе

Нижче наводимо повний переклад цієї статті.

"Коли я вперше зустрівся з президентом Росії Володимиром Путіним, будучи генеральним секретарем НАТО, він розпочав зустріч заявою, що хотів би НАТО розпустити.

Якщо союзники з НАТО погодяться з останніми пропозиціями Росії щодо нових принципів у сфері європейської безпеки, вони безпосередньо допоможуть йому на крок підійти до досягнення мети, подарувавши Росії повну свободу рук у питаннях безпеки Центральної та Східної Європи.

Згідно з новими російськими пропозиціями, НАТО доведеться просити у Москви дозволу на розміщення військ у Центральній та Східній Європі, утримуватися від "будь-якої військової діяльності" у Східній Європі, на Південному Кавказі та в Середній Азії і припинити будь-які навчання НАТО біля Росії. Угода також вимагає письмової гарантії того, що Україні не буде запропоновано членство в НАТО, а проєкт договору зі США забороняє Америці відправляти військові кораблі та літаки до "районів, де вони можуть вражати цілі на території іншої сторони", наприклад, до Балтійського та Чорного моря.

Це не виглядає серйозною пропозицією від того, хто бажає миру.

Раніше Росія вже пробувала цей прийом. У листопаді 2009 року Альянс уже відхиляв проєкт Договору про європейську безпеку, запропонований Росією, оскільки взаємодія між НАТО та Росією і без нього була забезпечена та відрегульована Основним актом про взаємини 1997 року та Хартією Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) 1999 року та Римською декларацією 2002 року – причому в останній були зроблені важливі кроки для налагодження відносин із Росією та заохочення діалогу шляхом створення Ради Росія – НАТО.

Путін – майстер створювати кризи для того, щоб потім самому їх гасити, як пожежник, який заливає те, що сам же і підпалив. Погрожуючи вторгненням до України, він вважав, що США та інші західні держави вестимуть переговори безпосередньо з Кремлем, в обхід своїх союзників у Балтії та Східній Європі запропонують йому поступки та дозволять зберегти вплив на колишні радянські країни в обмін на мир.

Путін непогано грає своїми поганими картами, але його тактика спрацює, тільки якщо ми самі здамося. НАТО настав час заявити, що Путін блефує.

За жодних обставин США чи НАТО не повинні брати на себе зобов'язання щодо нерозширення Альянсу, ні реальні, ні формальні. Росія вже підписала Хартію ОБСЄ 1999 року, яка обумовлює "невід'ємне право кожної держави-учасниці вільно обирати або змінювати свої заходи безпеки, включно з союзними договорами, згідно з розвитком".

Це також означає, що ми маємо покласти край фактичному вето Путіна щодо євроатлантичних прагнень України та Грузії, отриманого ним за рахунок провокування конфліктів у цих країнах, інтенсивність яких він піднімає та знижує відповідно до свого порядку денного.

Ми обіцяли Грузії та Україні місця за столом НАТО у 2008 році, і нам час розробити план дій щодо виконання нашої обіцянки. Якщо це необхідно, ми можемо зробити це із застереженням, що стаття 5 НАТО поширюється лише на територію, яка залишається під контролем Києва та Тбілісі, але НАТО так чи інакше не зможе проводити політику відкритих дверей, за якої роль швейцара буде закріплена за Путіним.

Чи вторгнеться Путін до України? Тільки він сам це знає напевно. Але якщо він це зробить, ми зобов'язані направити значну військову допомогу до України та запровадити економічні санкції, які завдадуть серйозної шкоди російській економіці, включно зі скасуванням проєкту "Північний потік – 2".

Українці загартовані в боях, готові боротися за свободу, яку більшість Європи вважає само собою зрозумілою. Ми у вільному світі не повинні мати ілюзій – вони борються і за нашу свободу. Історія каже, що агресори, як правило, не зупиняються на найближчих сусідах.

НАТО – це мирний союз. Він не хоче іншого, окрім мирної співпраці з Росією, і намагається залучити Москву до діалогу про архітектуру європейської безпеки. Але цей діалог Путін своїми вчинками зробив проблематичним.

Навіть коли у 2014 році Росія зруйнувала міжнародний порядок, заснований на правилах, ми все ще прагнули діалогу. Діалог все ще важливий, але він повинен вестись із дотриманням принципів, із визнанням того, що ми не ведемо переговори на основі загроз та ескалації.

НАТО не може поступитися, перебуваючи під прицілом. Якщо ми відступимо зараз, цей сигнал буде чітко почутий і демократичними країнами, які покладаються на нас, і автократами, які принижують нашу свободу та бояться її".