День вишиванки – 2025. Найкращі вірші про вишиванку до свята
Вишиванки дуже шануються українцями, оскільки вони є символами культури та історії. У кожному регіоні України є свої особливості створення вишиванок, відомо близько 200 технік вишивання. Особливо вражають вироби, що однаково виглядають з обох сторін: і з лицьової, і зі зворотної.
Дослідники сходяться на думці, що вишиванки існували на українських землях ще до Київської Русі. Наголошує на цьому й Василь Балушок, автор праці "Вишивка на одязі українців: від Давньої Русі до модерну".
Оспівували вишиванку й українські поети, художники, музиканти. Пропонуємо згадати найвідоміші твори українських митців до Дня вишиванки. Поезією можна доповнити листівки з Днем вишиванки для ваших рідних та близьких.
"Два кольори" Дмитра Павличка
Ця поезія має цікаву історію. Дмитро Павличко написав її всього за пів години після того, як побачив науковицю Людмилу Молдован з яскравою квітчастою хусткою на плечах на з'їзді комсомолу.
Як я малим збирався навеснi
Пiти у свiт незнаними шляхами,-
Сорочку мати вишила менi червоними i чорними,
Червоними i чорними нитками.
Два кольори мої, два кольори,
Оба на полотнi, в душi моїй оба,
Два кольори мої, два кольори:
Червоне – то любов, а чорне – то журба.
Мене водило в безвiстi життя,
Та я вертався на свої пороги.
Переплелись, як мамине шиття,
Щасливi i сумнi мої, щасливi i сумнi мої дороги.
Менi вiйнула в очi сивина,
Та я нiчого не везу додому,
Лиш згорточок старого полотна
I вишите моє життя, і вишите моє життя на ньому.
Поезія "Два кольори" Дмитра Павличка, покладена на музику Олександра Білаша, вже стала класикою, а у виконанні Квітки Цісик ця пісня вражає своєю емоційністю та глибиною.
"Розгортаю життя" Ірини Сеник
Ірина Сеник – українська поетеса-дисидентка, яку кілька разів арештовували за проукраїнську діяльність. Коли їй було 15 років, вступила в ОУН. Дівчина сама була вишивальницею і боролась за право мати вишивальну голку в таборах, куди її запроторила радянська влада. Ця поезія звучить як маніфест українки.
Розгортаю життя,
Як сувій полотна:
Ось мережка гріхів
І низинка падінь.
Верховинка жадань,
Яворівка притаєних прагнень.
Далі – хрестики чорні
Страждань і терпінь
Та червона стебнівка
Палкого кохання.
Ось гладинка жіночої ласки,
Перетинанка пестощів з ніжністю…
Ці нитки, ці голки,
Не заручені пальці в наперстках.
Все життя у шитті
І шиття, як життя.
Не обвінчане моє життя,
Мов сувій полотна.
"Пісня про рушник" Андрія Малишка
Андрій Малишко завжди мріяв написати таку поезію, "щоб душу вивернуло до дна". Саме такою стала "Пісня про рушник". Ця поезія спочатку була написана до фільму "Літа молодії" у 1959 році, а потім стала настільки відомою, що її почали вважати ледь не народною і переклали на 35 мов світу.
Рідна мати моя, ти ночей не доспала,
Ти водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала.
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.
Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,
І зелені луги, й солов'їні гаї,
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші твої.
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші, блакитні твої.
Я візьму той рушник, простелю, наче долю,
В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука, і вірна любов.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.
Слова "Пісні про рушник" поклав на музику Платон Майборода. Виконує український співак YAKTAK.
