Маланки 2024: дата свята, що воно означає і які народні традиції українців

Свято Маланки 2024 – нова дата

Свято Маланки за новим церковним календарем, ухваленим в Україні, відзначається 31 грудня, в переддень Нового року. Свято також називають Щедрий вечір та Щедра кутя. За юліанським календарем свято відзначається 13 січня.

Що символізує Маланка

Свято Маланки має дуже давні вікові традиції, що походять зі слов’янських обрядів дохристиянських часів. Свято пов'язують з богинею родючості Мокош, проте в християнській традиції у цей день відзначають Меланії, тож назва видозмінилася. За переказами, після викрадення Маланки злим Змієм її врятував Василь. Тому свято ще називають Василя та Маланки.

Свято символізує щедрість, багатство та благодать. Щедрий вечір святкується після закінчення Різдвяного посту, тому святковий стіл повен різноманітних страв, а особливо м’ясних, на відміну від пісного Святвечора перед Різдвом. Свято має багато обрядових ігор, перевдягань і пісень.

Пізніше, з приходом християнства, свято трансформували у День святої Меланії Римлянки. Але народні звичаї налічували вже сотні років, тому вони міцно вплелися в українську культури, і Щедру кутю святкують до сьогодні.

Головні традиції на свято Маланки

Серед головних народних атрибутів свята: традиційні страви, кутя, щедрівки та водіння кози – мінісценки, що розігрують діти та молодь.

Щедрування на Маланки

Щедрівки – це календарно-обрядові пісні, які виконувалися молоддю на Маланки. Вони складають частину українського фольклору. У Щедрий вечір з першою зіркою святково вбрані діти та молодь збиралися групами та ходили від хати до хати, співаючи веселих пісень. Натомість господарі пригощали щедрувальників цукерками, горішками або давали гроші. Крім того, віншували господарів добрими словами, бажали багатства і благодаті.

На відміну від традиції колядування, основна ідея якого прославлення новонародженого Христа, щедрування – це веселі пісні з побажаннями господарям дому. Старожили переповідають, що щедрівки були персоналізованими: кожній родині співали іншу пісню, а також використовували імена господарів хати.

Обряд водіння кози

Особливим елементом маланкування було так зване водіння кози. Науковці присвятили багато етнографічно-описових праць дослідженню цього обряду, зазначає старша наукова співробітниця НЦНК "Музей Івана Гончара" Поліна Гуменюк.

Обряд кози – це різдвяна інтермедія, театралізована вистава, яка містила таких персонажів: козу, Маланку та Василя, діда і бабу, кота та циганів. Молодь спеціально готувалася до маланкування та виготовляла традиційні костюми. Наприклад, для образу кози одягали кожуха навиворіт. Костюми готувалися заздалегідь з усіляких предметів побуту, використовували маски тварин. Також вистава супроводжувалася піснями та жартами.

Чому саме ця тварина використана, наразі етнографи та фольклористи до кінця не з’ясували. Професор Степан Килимник вважає, що коза вважалася символом родючості землі. В язичництві вона була присутня серед символічних тварин, які шанувалися. Інша версія говорить, що коза – символізує зле начало, чорта. Образ нечистої сили також дуже часто зустрічається у вертепі. Найчастіше з Маланкою ходили тільки парубки або лише дівчата, щоб було якомога смішніше.

Обряд водіння кози дещо подібний із театралізованим вертепом, проте вертеп – це відтворення народження Христа і має більш релігійний характер, в той час як маланкування – весела розвага.

Звичай ворожіння на Маланки

У народі вірять, що на Маланки, як і в новорічну ніч, тварини можуть говорити. У цей день господарі старалися пригостити худобу смачною їжею.

На Щедрий вечір дівчата ворожили на долю. Публіцист Олександр Степовий описує обряд з вишневою гілочкою. На свято Катерини ставили у воду гілочку вишні й на Маланки спостерігали, чи вона розпуститься. Якщо так – дівчина скоро вийде заміж.

Господарі ворожили, щоб дізнатися, чи буде врожай наступного року. Найстарший чоловік у домі в передноворічну ніч клав на підвіконня пелюстки цибулі та сипав в них трохи солі. На ранок дивилися, чи сіль в пелюстці суха, чи мокра. Таким і буде травень – важливий місяць для всіх землеробів.

Наступного дня після Маланки святкування тривало, бо приходив Новий рік і свято Василя Великого за новоюліанським стилем (або старий Новий рік за юліанським календарем).

Обряди на Маланки були заборонені в часи Радянського Союзу. Дослідниця Марія Квітка розповідає, що за маланкування можна було отримати заслання на 10-15 років. Найбільше збереглися давні традиції Щедрого вечора у західних областях України та в деяких центральних. У 2023 році свято Маланки внесли до списку нематеріальної спадщини України.