Навський Великдень 2025: дата, що це за свято і які народні традиції
Що таке Навський Великдень
Навський Великдень – це народне свято, що відзначалося на українських землях ще до християнських часів. Зі старослов’янської мови слово "навь" означало небіжчик, а навський – мертвий. Тобто Навський Великдень – це Мертвецький Великдень. Цей день також називають: Мавський, Бабський, Дамський Великдень.
У культурі наших пращурів дуже шанувалися предки, батьки й діди. Існував певний культ покійних близьких. В українському суспільстві й досі збереглися ці тисячолітні традиції. Тепер звичаї шанування предків християнізувалися і перетворилися в релігійні свята, як Різдво чи Великдень, де також згадуються померлі родичі.
Є окремі дні для вшанування предків – батьківські суботи та Проводи (Гробки). Але в народному баченні Навський Великдень – це день, коли небіжчиків треба берегтися. Боялися духів предків на Зелені свята і на Спаса, у християнстві – свято Преображення Господнього. На ці свята церква молиться за упокоєння душ померлих, а віряни йдуть на кладовища, щоб вшановувати пам'ять про родичів.
Коли Навський Великдень у 2025 році: до Воскресіння Христового чи після
Коли відзначати Навський Великдень – залежить від регіону. На Київщині, Поділлі та Лівобережжі відзначали у четвер перед Великоднем, тобто у Чистий четвер, цього року – 17 квітня.
В інших регіонах Мавський Великдень відзначали у перший четвер після Великодня – 24 квітня цього року. Дата щороку змінюється, залежно від дати Воскресіння Христового.
Існують свідчення, що Мертвецький Великдень відзначали й на Рахманський Великдень, тобто у Переплавну середу – на 25-й день після свята Воскресіння Христового.
Усі ці дати зараз підпорядковуються церковному святу – Провідному тижню, який у 2025 році триває з 27 квітня до 4 травня. Подекуди в Україні й досі відзначають Гробки аж до Вознесіння.
Народні традиції на Мертвецький Великдень
Оскільки свято має тисячолітнє язичницьке коріння, то і звичаї, обряди та легенди зовсім не схожі на християнські. Пізніше церква пробувала підпорядкувати свято християнським традиціям, тому й з'явився Провідний, або ж Томин тиждень.
Подібно до Святвечора, в ніч проти Навського Великодня на столі залишали їжу для померлих. Клали також їжу на підвіконня – крашанки та паску.
Старожили переказують, що вночі можна побачити небіжчика у вікно. Тому в ніч проти Навського Великодня люди не виходили на вулицю, щоб не зустріти померлих, вважали, що цього дня вони йдуть до церкви на богослужіння, відмолювати свої гріхи. Але ставили свічки й лампадки на підвіконня, щоб підсвітити їм шлях до храму. На Волині у ці дні згадували й ненароджених померлих дітей – мавок (звідси назва Мавський Великдень).
Українські легенди та обряди цього свята лягли в основу оповідання Григорія Квітки-Основ'яненка "Мертвецький Великдень".
У цей день відвідували могили померлих родичів і залишали там крашанки чи іншу їжу або ж давали поману комусь. Вважалося, якщо рідні не згадують померлих і не вшановують пам'ять про них таким чином, душа небіжчика дуже сумує.
Свято, подібне до українського Мавського Великодня, відбувалося у багатьох народів Європи. Воно завжди прив'язувалося до весняного сонцестояння. Свято відбувалося пізно вночі, запалювали багато вогнів на підвищеній місцевості. Сам вогонь вважався очищенням.
Що не можна робити на Навський Великдень
На Мертвецький Великдень суворо заборонено:
будь-які роботи на землі;
прання білизни;
вимітати сміття з дому й прибирати;
білити хати;
- шити, вишивати;
прибирати могили на кладовищах.
Цього дня лише несли крашанки та паски на могили, а також пригощали інших. Заведено було роздавати милостиню. В народі казали, що не можна відмовити жебраку, який просить, адже це душі наших пращурів, пізніше говорили, що це сам Христос.
Церква не визнає цих заборон, але в народі вони міцно закріпилися. Й досі бабусі кажуть, що не можна в землі ритися, бо покійники можуть покарати. У наших пращурів якісь роботи цього дня були заборонені, бо вважалися неповагою до небіжчиків.
